ЯК ЗАХИСТИТИ СПАДЩИНУ ІНЖЕНЕРА ШУХОВА?

 На міжнародній конференції «Інженерне мистецтво раннього модерну. Стратегії В.Шухова у проектуванні легких металевих конструкцій», що відбулася цими днями в Мюнхені та Іннсбруку за підтримки  академій наук Німеччини, Австрії, Швейцарії, вчені з усього світу шукали шляхи збереження спадщини відомого вченого. Наскільки важливо захистити розроблені ним конструкції? Чи може стати туристичним об’єктом найдавніша в Україні миколаївська водонапірна вежа?

Навіщо архітектурні об’єкти? Для туризму і… заробітку!

Як зауважив професор Технічного університету Мюнхена Р.Бартель, потреба у збереженні об’єктів інженерного мистецтва В.Г.Шухова, чий вплив на розвиток науки і техніки у ХХ столітті є безперечним, визріла давно. Уявімо собі, що вчений, який запроектував тисячі об’єктів по всьому світу, в радянські часи був незаслужено обділений увагою, а по смерті – забутим. На його рахунку  – винайдення способу спалення рідкого палива, розрахунки першого в країні нафтопроводу, проекти водотрубних парових казанів, мостів, елеваторів, доменних печей, плавучих воріт сухих доків, які перевернули світ науки і техніки. Також він запроектував водонапірні вежі в Миколаєві, Черкасах, Білій Церкві, Фастові, Аджигольський маяк, встановлені за авторськими монтажними схемами.

Директор Інституту архітектури Університету Іннсбрука Р.Грефе, який ініціював проведення цієї конференції, а наприкінці 1980-х першим у світі вирвав із забуття В.Г.Шухова, у 1990 році видав у Німеччині книжку «В.Г.Шухов (1853-1939). Искусство конструкции», згодом передруковану в Москві в перекладах М.Гаппоєва і О.Перчі. Вже тоді професор архітектури почав говорити не тільки про унікальність усіх об’єктів, але і необхідність розробки принципів їхнього збереження у зв’язку з руйнівними процесами, а також від рук вандалів. Зокрема, минулого року втрачено водонапірну вежу у Фастові, трохи раніше – одна з веж НіГРЕС на р. Ока поблизу Нижнього Новгорода. І цей список далеко не повний. Катастрофічна ситуація і з іншими металоконструкціями, запас міцності яких давно минув. Зокрема, 150-метрова Шаболовська радіовежа, котра впродовж багатьох років була гордістю СРСР, опинилася на межі руйнування внаслідок тривалої експлуатації.

Науковець знає, з якою пильністю охороняють подібні пам’ятки в усьому світі, тому запитував: чому Париж піклується про Ейфелеву вежу, Турін про Моле-Антонелліана, Брюссель про Атоміум, Мюнхен про Олімпійський стадіон? Невже ніхто не розуміє, що інженерні об’єкти Шухова, як і багато інших споруд, мусять стати туристичною Меккою, отже, бути використані не тільки для підтримки національного іміджу, але і заробітку? Для прикладу: квиток на Ейфелеву вежу сягає 13-ти, до мюнхенського Олімпія-центру – 5-ти, брюссельського Атоміум разом із міні-Європою – 22 євро. А ми що, гірші?  

Учені сполохані станом об’єктів Шухова

Полемічною була розмова щодо долі російсько-українських об’єктів В.Г.Шухова. Професор Нижньогородського університету І.В.Молєв констатував: одну з двох 128-метрових веж НіГРЕС, яку будували із величезним запасом міцності (тримала десятки тонн сталевого проводу ЛЕП – Т.К.), вандали все-таки винищили. З іншої їм вдалося вирізати тільки 16 з 46-ти меридіанних ребер, а також 2 горизонтальних кільця. Коли ж точка кипіння громадськості досягла апогею, І.В.Молєв спільно із колегами розробив проект відновлення збереженої вежі, яку почали відновлювати з 2008 року. Тож за підтримки як зарубіжних, так і вітчизняних меценатів, з використанням автентичних технологій, вдалося відновити вкрадені балки-профілі цокольної секції, встановити нові сталеві кільця, застосувавши не клепані, а спеціально розроблені болтові з’єднання. Крім того, довкола споруди зміцнили берегову смугу, побудували огорожу, провели її антикорозійну обробку, змонтували освітлення для авіації, впорядкували набережну для прогулянок.

Т.Д.Виноградова, професор кафедри ЮНЕСКО цього ж університету, давно приділяє увагу вивченню культурних об’єктів. Вона підтверджує: коли про В.Шухова говорять як про видатного інженера, то  забувають, що він, крім іншого, – геніальний інженер, який розробив унікальні принципи будівництва металоконструкцій. А вперше світ дізнався про нього у 1896 році: тоді за підтримки Миколи ІІ відбулася Всесвітня виставка-ярмарок у Нижньому Новгороді, для якої інженер запроектував більшість павільйонів. Але не це вразило мільйони відвідувачів. Перед очима сучасників поставали перші у світі сталеві об’єкти: гіперболоїдна сітчаста вежа-оболонка, сітчасті висячі перекриття-оболонки, унікальна ротонда – круглий павільйон з висячою сітчастою оболонкою покриття конструкції В.Г.Шухова, де він застосував гнучку мембрану.

Більшість учених визнали: найкраще об’єкти В.Г.Шухова збереглися в Україні. Зокрема, йшлося про 70-метрові Аджигольські маяки, побудовані в 1911 році неподалік с. Рибальче Херсонської області. За своєю конструкцією кожен із них уявляє вертикальну гратчасту гіперболоїдну конструкцію зі сталевих стрижнів, які їм дозволили стати найвищими в Україні.

Незважаючи на свій солідний вік, приємно, що про цей комплекс споруд піклуються. Зокрема, на замовлення ДУ «Держгідрографія» корпорацією «Гідротехніка» спільно з миколаївською компанією «Південьтрансбуд» виконана реконструкція гідротехнічної підстави маяків із застосуванням пластикового шпунта, що відрізняється малою питомою вагою та високими експлуатаційними якостями. Як зауважив голова ДУ «Держгідрографія» С.В.Симоненко, ці маяки становлять не тільки інтерес з боку дослідників спадщини В.Г.Шухова. Насправді без них сьогодні неможливо уявити безпечного судноплавства в районі Аджигольського коліна Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу.

Знайомство із В.Шуховим-молодшим

Найочікуванішим на цій конференції був виступ В.Ф.Шухова – правнука видатного вченого, який очолює Міжнародний фонд «Шуховська вежа», а також російське відділення «DOCOMOMO». Саме за його підтримки питання збереження та консервування металоконструкцій його діда набуло в наші часи нової якості. Зокрема, до 140-річного ювілею інженера планується вирішити питання із фінансуванням належних ремонтних робіт Шаболовської вежі. Перший крок уже зроблено: з ініціативи думи м. Москви подано пропозицію до уряду щодо внесення об’єкта до пам’яток федерального значення. А за проектом її наукового відновлення, розробленим професором Московського архітектурного інституту Ю.П.Волчком, заплановано провести її консервацію, в межах чого укласти вежу в поліфункціональний скляно-металевий короб. Це дозволить не тільки прослідувати роботи з реконструкції на кожному з рівнів самої споруди, але і дасть можливість городянам та гостям столиці споглядати за цим архітектурним дивом, яке одночасно може стати своєрідним інформаційним стендом. Загалом кажучи, така увага до процесу консервації, збереження та реставрації Шаболовської вежі дозволить публічно довести шанобливе ставлення до шедевра світової історико-культурної спадщини. А, по можливості, і заробляти на тому.

Водонапірна вежа в Миколаєві: перспективи

Очевидно, що найбільший інтерес з боку дослідників викликала миколаївська водонапірна вежа В.Г.Шухова, побудована в Миколаєві в березні 1907 року. Як зауважив професор Мюнхенського університету А.І.Кутний, який неодноразово обстежував нашу споруду, вона цікава дослідникам не тільки тому, що стала найдавнішою в Україні та однією з найстаріших у світі. Справа в тім, що її будівництвом особисто керував відомий інженер, який розробив унікальну для того часу систему монтажу. Також він фотографував зібрані вузли вежі з метою подальшого застосування набутого досвіду. Незважаючи на те, що негативи в Миколаєві так і не збереглися, дослідники з Університету Іннсбрука з передали до Миколаєва копії частини світлин, які вже стали великим раритетом для дослідників історії науки і техніки краю. А це, повірте, варте окремої розмови.

Чималу увагу також викликав виступ професора Г.М.Никифорчина з Фізико-механічного інституту ім. акад. Г.В.Карпенка НАН України, котрий став коопераційним партнером згаданого проекту. Як він повідомив, нині конструкції типу «гіперболоїдних веж» інженера В.Г.Шухова є не тільки рідкісним свідченням геніального технічного рішення по мінімізації металоємності сітчастих вежових конструкцій, але ж і основою для будівництва сучасних висотних споруд у світі. В Україні є низка таких пам’яток, які потребують негайного дослідження з огляду на їх технічний стан, тож вимагають вироблення концептуальної методики збереження та можливого подовження їхніх функціональних можливостей. Таким чином, силами інституту поступово розв’язується проблема вивчення миколаївської вежі в рамцях проекту Фонду фундаментальних досліджень Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України. Особливість цих досліджень полягає в переважному використанні неруйнівних методів контролю стану застарілих конструкцій, коли технології  виготовлення металу кардинально відрізнялися від сучасних.

Як стало відомо, нині завершено попередню експертизу технічного стану найдавнішої в Україні водонапірної вежі у Миколаєві. Зокрема, вдалося з’ясувати, що клепана вежа, відновлена у 1944 році з використанням зварювальних технологій, які ще не використовувалися в часі побудови вежі і, відповідно, до фасонного прокату не ставилися вимоги щодо його зварювальності, вимагає комплексної експертизи щодо оцінювання працездатності як клепаних, так і зварних з’єднань. Крім того, спеціалістами встановлено, що потребують негайного ремонту дірявий водозбірний бак, напірні труби,  оглядовий майданчик, окремі елементи конструкції тощо.

З огляду на безперервність руйнації, миколаївська вежа, як зауважують дослідники, потребує негайної наукової реконструкції: занадто важкими виявилися для неї останні 105 років. Тому в кожного, хто цінує свою історію та мріє передати її у первинному вигляді дітям, виникає закономірне бажання зберегти та захистити для нащадків найдавнішу в Європі водонапірну вежу в Миколаєві. Зрештою, як і всі об’єкти В.Г.Шухова, які повинні стати туристичною перлиною. А за потреби – ключовим об’єктом тепер уже популярного комунального туризму. Ми мусимо захистити нашу вежу від руйнації!

Тарас Кремінь

Миколаїв – Мюнхен – Іннсбрук – Миколаїв

На фото: В.Ф.Шухов і Т.Д.Кремінь