15 февраля 2012 г., № 7

ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО РУХУ

 ПО-МИКОЛАЇВСЬКИ

Маловідомо, що 105 років тому проведено одне із перших відкритих ралі на півдні країни “Одеса-Миколаїв”, в яких взяло участь 28 автівок — рекордна по тих часах кількість рідкісних самохідних машин на “механічних двигунах”. Тріумфаторами заїзду стали італійці, які пробігли 124 версти на своїй “Флоренції” за 1 год. 56 хв. 16 сек. Це, по суті, започаткувало не тільки перший в історії автоклуб, але і спричинило розробку чи не перших в історії Миколаєва правил дорожнього руху — “Положення про пересування містом автотранспортними засобами” (1907).

 

“ЇЗДА НА МОТОЦИКЛЕТКАХ — З ДОЗВОЛУ МІСЬКОЇ УПРАВИ”

Цей історичний документ, затверджений градоначальником, контр-адміралом В.М.Зацаренним (1906-1909) вперше визначив поняття учасників дорожнього руху, допуск на право водіння, швидкість пересування містом різними видами транспорту, особливості проходження техогляду. Там говорилося, що під часу руху містом візники, ломові та кучера громадських екіпажів, кондуктори вагонів кінно-залізничних доріг, власники транспорту із механічними двигунами зобов'язані неухильно виконувати ці правила, а також розпорядження поліції в частині дорожнього руху. Проїзд на автомобілях і мотоциклетках у межах Миколаєва дозволявся виключно з дозволу Міської Управи.

Тодішній транспорт поділявся на три групи: для власного використання, ведення візницького промислу, а також перевезення вантажів. Вже тоді суворо заборонялося їздити тротуарами, бульварами, скверами, а також по дорозі в Ліски. Право на користування транспортом мали тільки ті, хто не мав “органічних недоліків”, зокрема: із короткозорістю, глухотою, хворобливими нападами. В тому разі, коли Міська Управа довіряла керування автомобілем або мотоциклеткою, кожен із громадян мусив скласти випробування та отримати дозвіл на право їзди.

Документ-посвідчення мав вигляд книжечки, де були правила їзди, а також інформація про особу. Крім цього, кожному водієві видавалися два номерні жерстяні знаки, які міняли щорічно. Вже тоді їх кріпили на помітних місцях транспорту: один ззаду, а інший — збоку. Швидкість руху автомобіля на миколаївських вулицях складала не більше 20 верст/ год., а вантажний транспорт — до 7 верст. Автомобілі рухалися правим боком вулиці, а виконували обгін  зліва.

Очевидно, вже тоді на дорогах були затори. Зокрема, в таких випадках, а також під часу руху на поворотах і спусках швидкість повинна бути зменшена до 12 верст/год. Цікаво, що під час зустрічі з кіньми, які виявили переляк, водій мусив зупинитися, допоки не проїде гужовий транспорт.

Тоді було визначено, що кожен водій повинен щорічно проходити техогляд, про що робилися відповідні відмітки у книжці. До того ж, за отримання номерного знаку сплачували наперед у прибуток м. Миколаєва 3 руб. з мотоциклетки, за автомобіль — 3 руб. з кожної сили автоматичного екіпажу, але не більше 40 руб.

ПРАВИЛА ЛЕВА

Відтоді, як у лютому 1919-го ухвалено Декрет “Про організацію радянської робітничо-селянської міліції”, яким визначено, що міліція, крім іншого, контролює справний стан доріг, мостів, вулиць, площ, веде нагляд за транспортним рухом, тільки у 1936 р. утворили ДАІ. Втім країна, так і не приєднавшись до Женевської конвенції (1931), якою було передбачено одноманітність в сигналізації на дорогах, тривалий час не мала єдиних на території СРСР правил дорожнього руху. Не легше було і в інших державах світу, де одночасно діяли європейська (застосування символів) та англо-американська (використання написів) системи дорожніх знаків. Тільки в 1940 р.  в СРСР затверджені перші в історії типові правила руху, на базі яких створювали більш-менш однакові правила на місцях.

Таким чином, другі в історії краю Правила вуличного руху виникли у 1944 р., а треті та останні, затверджені рішенням виконкому Миколаївської міськради депутатів, - у 1950 р. Їх автором став Йосип Лев — багаторічний голова кваліфікаційної комісії ДАІ, а співавтором — легендарний начальник ДАІ УМ УМ УНКВС по Миколаївській області Микола Саржевський (1943-1959).

Нові правила були більші за обсягом та вимогами, відповідаючи рівневі розвитку як самого транспорту, так і особливостям вуличного руху. Віднині вони складалися з 34-х розділів: „Сигнали світлофора”, „Рух організованих колон”, „Сигнали і знаки, які подаються водіями”, „Розташування транспорту під час руху”, „Проїз вулицями з трамвайними коліями”, „Швидкість руху”, „Рух за густого туману”, „Перевезення людей на вантажівках”, „Рух гужового транспорту”, „Технічні вимоги до механічного транспорту”, „Номерні знаки і надписи”, „Обов’язки керівників транспортних підприємств”. Тут уперше містилися і таблиці внутрішнього тиску в шинах автомобілів, пояснення до дорожньо-сигнальних знаків. А які ж у Миколаєві були автівки?

ОБЕРЕЖНО:АВТОМОБІЛЬ!

В післявоєнному місті було не так багато машин, але усі вони були  досить колоритними. Уявімо, що вулиці рясніли такими раритетами автопрому, як: „Москвич”, ГАЗ-А, ГАЗ-А „Пікап”, ГАЗ-М-1, ГАЗ-67-Б, ГАЗ М-20 „Перемога”, ЗІС-101, ЗІС-110, ГАЗ-АА, ГАЗ-51, ЗІС-5, ЗІС-8, ЗІС-11, ЗІС-16, ЗІС-150, Я 200, ЯГ-4, ЯГ-6. Також рухалися іномарки: Вілліс МВ, Баітам ВРС, Форд Мармон НН-6 – СОЕ-4, Студебекер-6, Форд-6, Інтернаціонал-6, GMC – 352, Додж-32, Додж Т-203-В, Шевроле 3116 (4409), Шевроле 7107, Остін К-3, Бедфорд ОХД, Форд – 8. Цікаво знати, що співробітники ДАІ пересувалися містом на 11 мотоциклах М-72, на трофейних Harley Davidson, Паккард, а в межах області — на ГАЗ-51, ГАЗ ММ, ГАЗ-63, ГАЗ-69-А (ВКР). Начальник ДАІ М.Саржевський їздив на Опелі. Додамо, що вже тоді  заборонили рух по центральній вулиці м. Миколаєва — Радянській.

Незважаючи на певні труднощі, у правилах Й.Лева було визначено відповідальність сторін за скоєні порушення. Наприклад, пішоходи, велосипедисти, а також особи, які користуються транспортом, штрафувалися на місці на 3 карб. До власників гужового транспорту санкції були суворішими: 100 карб. або виправно-трудові роботи на строк до місяця.

Що стосується обмежень, що швидкість руху транспорту була такою: для автомобілів, легкових та мотоциклів – 30 км/год; для автобусів, трамваїв, вантажівок, машин типу „пікап” – 25 км/год; для автомобілів з причепами – 25 км/год; для велосипедів, мотолюльок, гуж транспорту – 15 км/год. До того ж, швидкість руху Інгульським та Варварівським мостами — до 5 км/год. Корисно знати, що заборонялося паркувати транспорт біля приміщень облвиконкому, обкому КП(б)У, по вул. Радянській, а також на під’їзді до вокзалу.

До речі, під час ожеледиці коні повинні були мати підкови з шипами, а гужовий транспорт на пневматиках — гальма та номери. Говорилося і про вимоги щодо цивільної оборони: під час загрози нальоту літаків ворога автотранспорт і трамваї повинні рухатися з затемненими фарами синього кольору зі швидкістю не більше 15 км/год. Що ж стосується техогляду, транспорт проходив його двічі: у травні-червні (піврічний) та у листопаді-грудні (річний). Шини автівок повинні були бути сертифікованими, мати маркування і позначку виготовлювача.

Тут же подавалась Постанова РНК СРСР від 12 квітня 1941 р. та Ради Міністрів СРСР від 16 вересня 1946 р. щодо затверджених ставок зарплати шоферам в автогосподарствах. Водії третього класу з вантажопідйомністю машини до 2,5 т. заробляли 410 карб., від 8 до 10 т. – 55 карб., від 10 т і вище – 615 карб. Водії третього класу на легковому транспорті і таксомоторах отримували щомісяця 410-450 карб. в залежності від кількості пасажиро-місць.

У МАЙЦІ ЗА КЕРМО НЕ СІДАЙ!

Корисно знати, що в цих правилах вперше в історії миколаївського вуличного руху розмістили зображення дорожніх (англійських) знаків, затверджених Всесоюзним комітетом стандартів у 1945 р. Їх було всього-на-всього 26 шт. Власне тоді їх почали встановлювати в Миколаєві разом із безконтактними світлофорами.

Яким повинен бути зовнішній вигляд водіїв? У розділі „Обов’язки водіїв транспорту” вказувалося, що їм  було суворо заборонено палити під час руху, керувати транспортом в неналежному одязі, а також бути неголеними, їздити у спідньому, без головного убору. Відомо, що водії міського транспорту мали свою спеціально розроблену уніформу. На випадок можливих аварій водій мусив терміново зателефонувати до ДАІ, представитись, сказати свій держномер або звернутися за адресою:  вул. Севастопольська, 5.

Тож півстоліття існування трьох зразків правил дорожнього руху — це не тільки історична віха в житті області, але і привід задуматися, яким  повинен бути дорожній рух. Хоча б заради того, щоб зменшити кількість автотранспортних пригод, та найголовніше — рівень смертності на дорогах.

  

Тарас Кремінь